Меню
"Культура без культури". Українська культура може зникнути
Борітеся і поборете! Слова класика стали пророцтвом для сучасної української культури. Всі 20 років у Незалежній Україні вона без дня спочинку боролася і доводила, що варта існування. Втім, паростки культурного свободомислення українців проросли задовго до серпневого путчу 1991-го. 1989 року у Чернівцях вільні за духом українці організовують перший арт-фестиваль "Червона Рута".

"Коли імперія почала тріщати, розвалюватись - ми задумали "червону руту” для того, щоб дати можливість молодим українським музикантам реалізуватися”, - каже директор фестивалю "Червона Рута" (1989 рік) Тарас Мельник.

"Рута мала вирішити питання, щоб українське було сучасним”, - каже співзасновник фестивалю "Червона Рута" (1989 рік) Кирило Стеценко.

"Саме дійство дало величезний поштовх іншим людям, глядачам. Вони досі це русло українськості тримають, і є його пошивниками”, - каже мистецтвознавець Юрко Зелений.

У ті ж часи Майкл Джексон підписує свій мільярдний контракт, Квін - у ротації зі знаменитою "Show must go on". А в Україні, як протест, реакція на злам, народжуються Кому Вниз, Брати Гадюкіни, Мертвий Півень та Скрябін. 1991 року "Україна" Тараса Петриненка стає своєрідним саундтреком проголошеної Незалежності. Паралельно, крізь терни пробивається і українська книга. Її обкладають шаленими податками, та попри закриті книгарні й засилля російської літератури, вона теж стає самостійною.

"А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" почалася щасливо – вона почалася з абетки. Перша сторінка, нашої першої книжки починалася з ангела, і я іноді надіюся саме на цього ангела”, - каже директор видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" Іван Малкович.

Минає кілька років і тендітній культурі вдається не лише зіп’ястися на ноги, а й почати ходити. На українській сцені з’являються тоді ще молоді та експресивні ВВ і "Океан Ельзи”.

"Якщо рахувати стан душі "Океану Ельзи” – то він знаходиться навколо нас . ця річ – "Океан Ельзи”, це наша релігія”, - каже музикант гурту "Океан Ельзи" Павло Гудімов.

"Якщо б я працював фізиком, так як я планував спочатку - я б від того не перестав писати пісні”, - каже музикант гурту "Океан Ельзи” Святослав Вакарчук.

Збирає навколо себе молодих та перспективних Мистецька Агенція Територія А. Українці доводять - мають не лише якісний рок, а й хорошу поп музику. Юрко Юрченко, Аква Віта, Сашко Пономарьов збирають навколо себе перші в Україні офіційні фан-клуби.

"17 вересня 95 року, коли ми обговорювали з керівництвом каналу, вони шукали якийсь потужний український культурний проект – я їм запропонував хіт-парад”, - каже засновник мистецької агенції "Територія А" Олександр Бригинець.

Все ширше відкриваються кордони і для іноземних артистів. Окрім гостей з Росії, для яких Україна стає ареною для "заробляння грошей", відбуваються і перші виступи зірок зі світовими іменами - ілюзіоніста Девіда Коперфільда, оперної діви Монсеррат Кабальє та рокерів Скорпіонс.

"Найбільше часу пішло на те, що переконати, що Україна все-таки окрема країна, а не республіка Радянського союзу, не частина Росії, як багато хто звик думати”, - каже речник концертного агентства Юрій Гулевич.

Тим часом, фестивалі з`являються в усіх українських містах, як гриби після дощу: "Таврійські ігри", "Перлини сезону", "Рок-екзистенція", "Джаз-Коктебель" та "Країна Мрій". Українська складова в творчості багатьох стає визначальною. Мрійливе "Романсеро" Мандрів, запальні "зроби мені хіп-хоп" Танка на Майдані Конго та "100% плагіат" Тартака - лунають у кожному будинку. Українське стає модним.

"У нас з’явилась така ціла етно-хвиля. В будь-якій точці світу є упізнаваним і пов’язується одразу – що це десь з цього кутка світу”, - каже мистецтвознавець Юрко Зелений.

На цій же хвилі Руслана зі своїми "Дикими Танцями" вражає консервативних європейців. Як результат - перше місце на "Євробаченні-2004" у Стамбулі та можливість провести наступний конкурс у Києві. Цього ж року патріотизму українців кидають виклик. "Помаранчева революція" згуртовує навколо себе десятки музикантів. Українська музика у інфо-просторі залунала ще гучніше. Але ненадовго. Тим часом, прокидається кіногалузь. Традиційно, без підтримки держави, а скоріше всупереч, режисери знімають роботи, помітні у світі. Степан Коваль вражає журі "Берлінського кінофестивалю" пластиліновим "Трамваєм №9", а Ігор Стрембіцький з короткометражкою "Подорожні" стає першим українцем - переможцем у Каннах.

Додається роботи і у кіно-дистриб’юторів. Кабмін видає постанову, про обов'язкове дублювання всіх іноземних фільмів українською мовою. Тим самим розділяє кіно-прокат в Україні на "до" та "після". Вже за кілька років в Україні з’явиться перша студія дубляжу, яку офіційно визнає "Dolby".

"2006 року дублювання фільмів українською викликало бурхливу реакцію суспільства. Одні не стримували радості, інші - демонстративно страйкували. Втім, вже перший приклад - анімаційний фільм "Тачки" - примусив навіть скептиків змінити думку. Застереження у касах кінотеатрів "дубльовано українсьою" - нікого не відлякало. Люди масово пішли до кінотеатрів.. Світове кіно тоді впевнено і голосно заговорило українською”, - каже журналіст Юлія Даценко.

"Якщо не брати суть культурне значення цієї події, то це поява нової галузі в економіці країни. З кожним роком ми набували все більшого досвіду і зараз ми працюємо на рівні з іншими країнами”, - каже виконавчий директор студії дубляжу Аліна Гаєвська.

Продовжують говорити українською і герої популярних книжок. І не лише говорити, а й влучно та дотепно жартувати. 25 вересня 2007 року роман "Гаррі Поттер і смертельні реліквії" виходить раніше за всі інші перекладені версії книги.

"Спочатку я був такий втомлений, хотів щоб воно по скоріше закінчилося, але коли був останній розділ, то відчув, що хочеться відтягнути цей момент. Ще трошки, ще трошки. Бо 7 книжок вже переклали, далі вже нічого нема..”, - каже перекладач Віктор Морозов.

Українські книжки визнають на міжнародних форумах, перекладають на безліч мов. Про Україну дізнаються все більше людей. Зірки світової величини все частіше включають Київ у свої тури.

"Так, це Пол Маккартні мені сказав - ти маєш поїхати в Київ”, - каже музикант Рінго Старр.

"Я не знаю дуже багато, але коли я жив у Філадельфії, мої сусіди-українці мені дещо розказували, дещо бачив по телебаченню”, - каже кінорежисер Девід Лінч.

"Ви знаєте, я також трохи українець по матері. Навіть, якщо я не можу й слова сказати українською - я відчуваю якийсь невидимий зв'язок з цією країною”, - каже письменник Вільям Пол Янг.

"От так і сталося. Спершу один приїхав, потім інший, і так вони дізналися, що є Україна. Більше того, в нас дуже вдячний слухач. Звичайно, що їм приємно приїжджати”, - каже директор концертної агенції Микола Ісідоров.

І хоча Джордж Майкл, Елтон Джон, Стінг, Мьюз та Плесібо - звичні гості у столиці, проблем з національною культурою з року в рік більшає. Колись сильні фестивалі підлаштовуються під грошовитих продюсерів, змінюють формати, а деякі навіть зникають.

"Країна мрій ніколи не отримувала підтримку від держави. Якщо би була підтримка – ми б робили в 10 разів більше”, - каже організатор фестивалю "Країна Мрій" Олег Скрипка.

Скандали перекидаються і на безпроблемне до того - "Євробачення". У нацвідборах не можуть визначитися з представниками від країни, з порушеннями рахують голоси. Втім, деяким співакам, вдається навіть попри це - залишитися патріотами.

"Це краще, що є на землі – це прапор України. В Росії роздають матрьошки, а ми роздаємо українські прапори, тому що ми найзавзятіші патріоти нашої країни і ми цим пишаємося”, - каже співачка Світлана Лобода.

Піком кризи в культурі, за визнанням експертів, стає злива талант-шоу на телебаченні. Співати починають усі - від домогосподарок до шахтарів.

"Їхня мета - не створення артиста, а створення зірки. Це зовсім різні речі”, -каже поет-пісняр Олександр Бригинець.

"Часто люди не можуть справитися з різкою популярністю, яка нападає на тебе зненацька і вони ламаються. Телевізійні проекти, вони створюють феномен зірки за один день і дуже часто це "за один день” перетворюється "на один день”, - каже музикант Святослав Вакарчук.

"Кожен просуває хто свою коханку, хто свою доньку, хто жінку. Воно є всюди в світі, але ніде в світі воно не має такого відсотка”, - каже мистецтвознавець Юрко Зелений.

Після 2010-го на передовій знову кіно, і знову - без підтримки держави. В Україні, або в кооперації, знімають так само рідко, але влучно. Фільм "Щастя моє" Сергія Лозниці вперше потрапляє в основну конкурсну програму канського кінофестивалю, "В Суботу" Олександра Міндадзе - на Берлінале. 2011-го Марина Врода здобуває "Пальмову гілку" за найкращий короткометражний фільм.

"Можна говорити прості речі, і не за досить великі кошти, і потрапляти в Канни. Це правда! Але головне, що ми будемо думати про цей фільм в Україні, як ми сприймемо цей фільм”, - каже режисер фільму "Крос", володарка "Пальмової гілки" Марина Врода.

"Ми бачимо нове покоління режисерів, драматургів, і це є дуже втішно. Ми хочемо бути з ними і в майбутньому - робити з ними українське кіно”, - каже кінодистриб'ютор Богдан Батрух.

У профільному міністерстві запевняють - допомагати молодим митцям ось-ось почнуть. Щоправда, коли і як - не уточнюють.

"Ми постараємось відібрати, можливо, їх буде менше - цих проектів, але дійсно таких, за які нам не буде соромно, і за які почують і в Каннах, і на інших фестивалях, і на українських в тому числі”, - каже міністр культури України Михайло Кулиняк.

А проблем більшає - гастрольний бізнес політики обкладають зборами, книговидавництво виборює право користуватися пільгами, Кабмін скасовує постанову про дублювання фільмів українською, загострюються питання авторських прав. Фактично зупинились у розвитку театри, академічні - майже вичерпали себе, а передумови для появи сучасних - відсутні.

"Ми так і не змогли європеїзувати українську культуру, вона як була, так і залишилась в своїй орбіті пострадянській, вона в дуже багатьох випадках вторинна”, - каже музикант Святослав Вакарчук.

"Для молодшого покоління українська культура - мені навіть страшно думати, як вона для них виглядає. Невже, як Поплавський, чи такі як і він”, - каже директор видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" Іван Малкович.

Митці підкреслюють, сьогодні - точка без повернення. Без комплексних реформ на усіх рівнях стражденна українська культура може зникнути, як явище.

Схожі матеріали

    18.08.2011, 09:45:51
    Конституція знаменує свободу українського народу
    22.08.2011, 11:01:55
    Зруйнувати зруйноване. За 20 років Україна не змогла закрити ЧАЕС
    05.04.2015, 20:50:02
    Тиждень до Великодня — українці освятили вербу
    10.04.2015, 19:21:10
    У Києві в Бабиному Яру вшанували визволення в’язнів

Популярні теми

29.05.2017, 10:51:19
У Сіднеї проходить Фестиваль Світла
25.05.2017, 15:28:19
Перемога у марафоні в сандалях
22.05.2017, 18:13:18
У Херсоні стартував Міжнародний театральний фестиваль
18.05.2017, 11:03:37
Щодо сторінки в соціальній мережі VK

Коментарі

avatar