- 25.12.2009
- 1447 Переглядів
Твір готувався як виступ. Проводилася зустріч молоді із губернатором Херсонської області (уже бувшим) Б.Сіленковим. З певних обставин (а саме змісту виступу) мені не дозволили виступити... не хочеться, щоб те, що я готував, пропало даремно...
Я – українець. Як часто ми говоримо ці слова? А коли і говоримо чи розуміємо справжній їх зміст, все те що закладено у цьому величному і одночасно простому слові – "українець"? Мабуть, що ні.
Ми живемо у прекрасній країні. Наша держава поєднує у собі несказанно величні багатства природи, її споконвічну красу та завжди молоду вродливість. Маємо неозорі степи, прекрасні ліси, гори високі і ріки широкі. Маємо море, і не одне. Земля українська багата на природні багатства. Корисні копалини, родючі ґрунти, працьовитий люд – усе це запорука неодмінного економічного успіху.
Я – українець, бо живу на цім світі в державі під назвою Україна. Але тільки тому? Ні, щоб бути справжнім українцем, патріотом своєї держави, треба робити певні вчинки, необхідно переживати та вболівати за свою державу, думати про її майбутнє, бути перш за все Людиною.
Кожен із нас має і свою, маленьку батьківщину – свою сім'ю та рідний край. Відроджуючи, зберігаючи та продовжуючи історію, культуру, мову та традиції землі, на якій народився, прославляючи свою маленьку батьківщину, ти сам стаєш їх частиною, стаєш українцем.
Допомагаючи старенькій жінці перейти дорогу чи донести сумку, щодня вітаючись із оточуючими, викидаючи сміття не просто деінде, а у смітник, дотримуючись правил поведінки, норм етикети, ти вже стаєш ближчим до такого гордого слова, як Людина.
Усій нації, кожному в окремості потрібно нарешті усвідомити, що ми єдина і цільна держава, котра має свої кордони, закони, у котрій громадянин має право на думку, слово, у якій влада відповідальна перед ним, а не він перед владою. Треба знищити складені віками стереотипи, що хтось творить майбутнє за нас. Часи поневолення вже давно пройшли. Тепер ми самовиражена нація, котра живе в окремій країні. І ця держава - Україна. Ми будівники свого майбутнього, воно залежить лише від нас, від наших вчинків. Я хочу вірити, що в державі багато чого зміниться.
Не можна говорити, що живемо в ідеальній країні, в ідеальному суспільстві. Потрібно казати правду. Багато чого треба змінювати, докорінно міняти. Цю систему влади, корту маємо, не можна залишати. Вона своє вже віджила, прогнила з середина. Ми маємо будувати нову, міцну та довговічну. Політика – справа складна. Не треба забувати, що починати зміни потрібно з себе, з кожного нас. Сила полягає в єдності. Ми єдиний народ, зі своєю культурою, мовою, звичаями та традиціями, котрі ми маємо поважати і любити.
Зі своїми законами, з демократичною владою, з любов'ю до України і всього народу у душі ми зможемо усе. Потрібно будувати сильну економічно та політично державу.
Вірю, що все ж таки вступимо до Європейського Союзу, що серед країн СНД матимемо найбільші рівні економічної та соціальної стабільності, що медицина все ж таки буде на високому європейському рівні, що народ працюватиме і за це отримуватиме достойну зарплатню.
Усе це матимемо, якщо почнемо будувати і творити зараз. Манна небесна нікому на голову не звалиться. Тож давайте рухатись уперед, щоб кожен з гордістю та гідністю міг сказати: "Я – українець!", "Я – українка!". Хай над небом розвівається жовто-синій прапор, лунає спів пташок, дитячий сміх та Гімн України!
Я – українець. Як часто ми говоримо ці слова? А коли і говоримо чи розуміємо справжній їх зміст, все те що закладено у цьому величному і одночасно простому слові – "українець"? Мабуть, що ні.
Ми живемо у прекрасній країні. Наша держава поєднує у собі несказанно величні багатства природи, її споконвічну красу та завжди молоду вродливість. Маємо неозорі степи, прекрасні ліси, гори високі і ріки широкі. Маємо море, і не одне. Земля українська багата на природні багатства. Корисні копалини, родючі ґрунти, працьовитий люд – усе це запорука неодмінного економічного успіху.
Я – українець, бо живу на цім світі в державі під назвою Україна. Але тільки тому? Ні, щоб бути справжнім українцем, патріотом своєї держави, треба робити певні вчинки, необхідно переживати та вболівати за свою державу, думати про її майбутнє, бути перш за все Людиною.
Кожен із нас має і свою, маленьку батьківщину – свою сім'ю та рідний край. Відроджуючи, зберігаючи та продовжуючи історію, культуру, мову та традиції землі, на якій народився, прославляючи свою маленьку батьківщину, ти сам стаєш їх частиною, стаєш українцем.
Допомагаючи старенькій жінці перейти дорогу чи донести сумку, щодня вітаючись із оточуючими, викидаючи сміття не просто деінде, а у смітник, дотримуючись правил поведінки, норм етикети, ти вже стаєш ближчим до такого гордого слова, як Людина.
Усій нації, кожному в окремості потрібно нарешті усвідомити, що ми єдина і цільна держава, котра має свої кордони, закони, у котрій громадянин має право на думку, слово, у якій влада відповідальна перед ним, а не він перед владою. Треба знищити складені віками стереотипи, що хтось творить майбутнє за нас. Часи поневолення вже давно пройшли. Тепер ми самовиражена нація, котра живе в окремій країні. І ця держава - Україна. Ми будівники свого майбутнього, воно залежить лише від нас, від наших вчинків. Я хочу вірити, що в державі багато чого зміниться.
Не можна говорити, що живемо в ідеальній країні, в ідеальному суспільстві. Потрібно казати правду. Багато чого треба змінювати, докорінно міняти. Цю систему влади, корту маємо, не можна залишати. Вона своє вже віджила, прогнила з середина. Ми маємо будувати нову, міцну та довговічну. Політика – справа складна. Не треба забувати, що починати зміни потрібно з себе, з кожного нас. Сила полягає в єдності. Ми єдиний народ, зі своєю культурою, мовою, звичаями та традиціями, котрі ми маємо поважати і любити.
Зі своїми законами, з демократичною владою, з любов'ю до України і всього народу у душі ми зможемо усе. Потрібно будувати сильну економічно та політично державу.
Вірю, що все ж таки вступимо до Європейського Союзу, що серед країн СНД матимемо найбільші рівні економічної та соціальної стабільності, що медицина все ж таки буде на високому європейському рівні, що народ працюватиме і за це отримуватиме достойну зарплатню.
Усе це матимемо, якщо почнемо будувати і творити зараз. Манна небесна нікому на голову не звалиться. Тож давайте рухатись уперед, щоб кожен з гордістю та гідністю міг сказати: "Я – українець!", "Я – українка!". Хай над небом розвівається жовто-синій прапор, лунає спів пташок, дитячий сміх та Гімн України!