Літературний клуб "Душа"

Я пожинаю горькие плоды
Которые порой не хочется вкушать,
Плоды не мудрости моей,
Их не могу, кому то я отдать.

Замирая от нежности, осень
Подставляет листву ветерку.
День, второй — лес всё золото сбросит,
До весны постараясь уснуть.

Стоишь на краю Вселенной
И видишь, как новый день
Сжигает былые тени,
Чтоб в свет тёмный мир одеть.

Не говори о том, что не сложилось,
Не сожалей о том, что не сбылось.
Как паруса, небес бездонных сила.
Не упадёшь, схватив земную ось.

Тінь закрила моє лице.
На очі упав туман.
Вітер попіл срібний несе.
Душа потрапила в капкан...

Подивись в мої очі -
Лебідкою душа клекоче.
Летить стрілою до небес,
Прагне волі, сонця і чудес.

Астрономы в душах романтики,
Их мысли всегда среди звезд.
Они бы прошли все галактики,
Отправившись в дальний полет.

Минув святковий Новий Рік
І з ним веселощів багато,
А мудрий січень-чарівник
Змітає сніг, що впав торік
Й готує нам найкраще свято!

Херсонщина – мій рідний край,
Гостинний, щедрий та привітний,
Якщо приїдете, потрапите у рай,
Бо він життям і добротою квітне.

Над полями сонечко зійшло,
Знов зозулі у гаях ворожать.
Я дивлюсь намамине чоло
На глибокі зморщечки тривожні.