Літературний клуб "Душа"

Минув святковий Новий Рік
І з ним веселощів багато,
А мудрий січень-чарівник
Змітає сніг, що впав торік
Й готує нам найкраще свято!

Над полями сонечко зійшло,
Знов зозулі у гаях ворожать.
Я дивлюсь намамине чоло
На глибокі зморщечки тривожні.

О незабутній край херсонський!
Веселка з моря воду п'є.
Утравах спалених на сонці
Роса срібляста виграє.

Поглянь, вже вишня зацвіла,
Голубоокі загасають небеса.
По гіллі вітерець блукає
Пелюстки білі обриває.

Падають яблука стиглі,
Котяться у траву.
Вітер у віттячку скиглить
Кличе осінню пору.

Тополі мов солдатські наречені
Роняють листя на граніт.
То сльози спомину священні,
Як пам'ять проминувших літ.

Під вікном у мами вишенька всміхається.
Рясним білимцвітом в душу зазира…
Коли я приходжу,до землі вклоняється
І сумує гірко,як мене нема…