Літературний клуб "Душа"

В буденності сірій, я створюю тіні,
Ілюзії друзі – немає їм меж.
Життя від початку до просто надії
Крокує за метр обірваних веж.

У сірій гримасі не знайдеш ти тиші,
На білих проспектах, в метро, і в садах.
Тікають від світла малесенькі миші,
Сказавши у голос, що правда – вода.

Не стій, не чекай – нема порятунку,
І втеча також - це не твій епілог.
В багатствах людських, у найменшім із клунку,
Знайди свій початок, змінивши пролог.

Хоч мрія далеко, а впасти так легко,
Хоч вітер і далі гучніш завива,
Туманом зітри мальовничо аспекти,
Котрі вже давно загубила Земля.