Літературний клуб "Душа"

Батько і мати, мов ангельські крила,
Що діток від лиха ховають.
В тих крилах любов, і батьківська сила.
І серце, й душа, що палають.

Розбити так легко їх душі тендітні,
Й серця їм покраять словами,
Та прощені будем, бо ми їхні діти,
Їх душі назавжди є з нами.

Що краще є в світі за мамині очі,
За батьківські руки тепліше що є?
Їх души освітлять життя, темні ночі.
Й любов їх, як сонце, над небом зійде.

І буде те сонце нам вічно сіяти,
І день, і вночі - все життя.
Серця наші буде воно зігрівати,
Бо їхні діти і їхнє буття.