Літературний клуб "Душа"

Під вікном у мами вишенька всміхається.
Рясним білимцвітом в душу зазира…
Коли я приходжу,до землі вклоняється
І сумує гірко,як мене нема…
Казкою дитинствов сон мій прилітає,
Сонячним зайчиськомскаче на стіні.
Щось сказатихоче – слів не вистачає.
Вишні недостиглізалиша мені.
Голубі світанкиперешли у ночі.
І з роками вишнястала вже стара…
Як колисьвертаюсь у домівку отчу
І спиняюсьмовчки край того вікна.
Там у росахтравня вишенька всміхається,
Білий цвіт роняєна моє чоло…
Гірко так шкодую,що не повертається
Те, що раннімцвітом в серці відцвіло