Літературний клуб "Душа"

О незабутній край херсонський!
Веселка з моря воду п'є.
Утравах спалених на сонці
Роса срібляста виграє.
Благословляє щедре літо
Красу замріяних степів
І хвилі підіймає вітер
аж до високих берегів.
Шмагають хвилі узбережжя
Злітають бризки кришталю.
У небі чайки обережні
Тривожно плачуть від жалю.
А чайки плачуть, чайки кличуть
Мене, тебе, когось, кудись,...
І тільки краплі на обличчі
Чи то від моря, чи від сліз....
Дощі пішли на Голу пристань
Лишили слід від блискавиць.
А вечір як вино іскристе
Тихцем над базами розливсь.
Додолу зорі пролітають
Крильми торкаючись води..
Я лиш одне бажання маю
Колись вернутися сюди...