Літературний клуб "Душа"

Зима прекрасна, как невеста,
Так же невинна, и чиста,
Снег покоряет своим блеском,
Голубизною облака.

Любовь панацея от всякого зла,
Не раз она лаской своей помогла.
И я - самый лучший из всех докторов,
Сейчас пропишу, как микстуру любовь.

Буває тяжко на душі,
Й так хочеться кудись сховатись.
Та сяйво, що в очах твоїх
Не дасть душі моїй зламатись.

Батько і мати, мов ангельські крила,
Що діток від лиха ховають.
В тих крилах любов, і батьківська сила.
І серце, й душа, що палають.

Ранок літній, день чудовий –
Ми зустрілися з тобою.
А в душі – немов весна
Буйним цвітом зацвіла.

В небе звезды, словно дети,
Но не знают все об этом.
Ведь не каждый приглянется,
Ведь не каждый улыбнется,

В буденності сірій, я створюю тіні,
Ілюзії друзі – немає їм меж.
Життя від початку до просто надії
Крокує за метр обірваних веж.

Сховалась за кулісами Весна,
Віддавши всім свою безмежну радість.
Шляхом життя мандруєш недарма.
Як може світ твій подих чистий втратить?

Я сильніша, ніж була ще вчора.
Я сильніша, і це все, що треба.
Я сильніша за сонце і гори,
Я сильніша навіки за тебе.

Я не хочу кричать заумными словами
О той беде, что нам не победить.
Я так проста, что кроткими глазами
Не устаю за трауром следить –